Автор чудернацького перфомансу з розкиданням іграшкових качок біля дитячого майданчику на проспекті Космонавтів у Вінниці, ймовірно, з 5 листопада сидить за чашкою чаю та насолоджуються «миттю слави». Про дивакуватий вчинок пишуть не тільки загальноукраїнські, а й закордонні ЗМІ. Приміром у Молдові. Ніхто не знає відповіді на питання, навіщо викидати кілька сотень гумових іграшок? Є лише версії. Кумедні. Одна з них – «качині історії» отримають продовження.
Дивні «Качині історії»
Нагадаємо, вранці 5 листопада на дитячому майданчику напроти «Прозорого офісу» Вінницької міськради невідомі розкидали безліч гумових іграшок. В деяких ЗМІ навіть вважали, що їх тисяча… Хоча комунальники назбирали лише п’ять мішків. Припустимо, що іграшок було кілька сотень. Працівники комунгоспу відверто зізнавались журналістам, що не розуміють, чому «каченят» відразу не віддали у дитячі будинки, а засмітили громадський простір?...
За дивним збігом на цій ділянці проспекту Космонавтів вночі не працювали камери відеоспостереження. По технічним причинам, пов’язаним із сервером… Тому ніхто не побачив «жартівників». Майже ніхто. До речі, у цей же день іграшки, але у меншій кількості, розкидали також у парку "Хімік". Теж на дитячому майданчику.
Лише 6 листопада охоронці «Прозорого офісу» на Вишенці зізналися, що у темряві бачили високого молодого чоловіка з паперовою коробкою, в якій він приніс іграшки. Також з ним була жінка. Вона принесла іграшки у поліетиленовому мішку. Пара голосно сміялася та шуткувала, а коли залишила «каченят», то зникла у дворах багатоповерхівок.
«Другу серію» чекали 6-го. До Ситуаційного центру міськради зателефонував анонім і повідомив, що незабаром чергову партію іграшок викинуть на вулиці Грушевського. У той день «подарунків» не дочекалися.
Зазвичай різні перфоманси та флешмоби молодь робить, аби викласти відео чи фото у соцмережі. У даному випадку «ніхто не взяв на себе відповідальність». Мабуть, у автора ідеї інші плани.
Аналогії з сусіднього Кишинева
Спочатку зазначимо, що історії з іграшками вже використовувалися деякими політиками. У грудні 2014 року у Кишиневі місцевий шериф Г. Кавкалюк в процесі обшуку офісу партії Ренато Усатого у сейфі знайшов безліч м’яких чебурашок.
На той час мер міста Бельци Р. Усатий, якого тісні зв’язки пов’язують з ФСБ РФ, планував активно долучитися до молдовської політики, а силовики вважали, що іграшки він використовуватиме для власних акцій, на кшталт відзначення Дня народження Чебурашки. Такі жарти у прімара другого за розмірами молдовського міста.
До речі, сам Усатий в інтерв’ю місцевому виданню казав, що він «виріс на чебурашках». Наразі, якщо вірити закордонній пресі, мер-любитель чебурашок переховується у Росії та розшукується Інтерполом.
Жарт, натяк або глузування
Можна припустити, що «качиний» жартівник програв спір або в людини своєрідне почуття гумору, тому він розважився на кілька сотень доларів (зважаючи на те, що одну «качку» продають за 40 грн.). Хоча купити такі іграшки гуртом зараз складно. Треба готуватися та шукати, в кого зберігається «гума» з початку 2000-х. Тому, чомусь здається, що «автор» заздалегідь планував «качині історії».
Можливо, що він працював на певного глядача, щоб довести, як безглуздий вчинок ЗМІ «рознесуть». І «рознесли». Навіть, додали фарб. Якщо планувалося глузування, воно вийшло.
Можливо, автор розраховує на «серіал», тоді іграшки мають ще десь з’явитися. Теоретично ініціатор міг так «розважатися» з огляду на початок передвиборчого «сезону», демонструючи методи, які можна використати ближче до дати голосування. Так чи інакше натяк виявився вдалим, якщо автор й досі невідомий.
Чому серед іграшок переважали жовті «каченята»? Жовтий колір ототожнюється не з дуже чистити передвиборчими технологіями, а «качка» - це чутка, яка не відповідає дійсності. Можливо і це мало значення для автора. З іншого боку, іграшки розкидали на бульварі, яким пишається нинішній мер Сергій Моргунов. Саме під час його каденції реконструювали проспект Космонавтів. «Прозорий офіс» теж символізує міську владу. Можливо, і в цьому є прихований сенс перфомансу.
Синдром каченя
Далі можна не читати. Синдроми цікаві психологам. Переважна більшість іграшок – мультяшні качки та качури. Вони схожі на персонажів коміксів та мультсеріалів про качура-мільярдера Скруджа МакДага. За сюжетом, він – скнара, який приїхав до багатої Америки з Глазго, де бідкував. На новому місці качур швидко розбагатів завдяки, як він вважав, умовам та можливостям, які перед ним відкрилися.
І на останок. Коли на екрани у 1987 році вийшов перший сезон «Качиних історій», великий австралійський натураліст, фахівець зі зоопсихології Конрад Лоренц описав явище, яке притаманне і до людей. Суть відкриття у тому, що маленькі гусенята сприймають за мати любу істоту, яка рухається – кішку чи людину, неважливо.
У людській психології синдромом каченя називають ефект, коли людина, занурююсь у певну сферу, перший ліпший об’єкт вважає найкращім. Інколи з людьми таке трапляється. Опинившись у новому середовищі, вони обирають певного ідола. Це може бути не перша особа, а такий собі «сірий кардинал». Виникає почуття, що все завдяки йому, і про це варто всім нагадати. Чому іграшками? Мабуть, через провокаційний символізм.