В Ладижині присутні підприємства бізнес-гігантів — ДТЕК і МХП. В першу чергу, це велика перевага для міста: робочі місця, податки, інвестиції в розвиток громади та корпоративна соціальна відповідальність. На відміну від багатьох інших співставних міст Вінниччини, нам у цьому плані пощастило. Разом із тим, очевидно, що не все, що робить великий бізнес, йде Ладижину на користь. Найбільш яскравим символом цього є пам’ятний знак подвигу трудового колективу місцевих енергетиків — потворний ротор, який ДТЕК встановив у самому серці міста. Щоб партнерство з бізнесом було ефективним і корисним, місцева влада має в діалозі з ним представляти інтереси громади, а не свої власні. Та чи відбувається так на практиці? Розберемось у цьому матеріалі.
Дар та прокляття великого бізнесу
Розвиток бізнесу — це благо для будь-якого міста. Саме бізнес створює робочі місця та додану вартість, сплачує податки та загалом розвиває громаду. Але, коли мова йде про великий бізнес, ситуація дещо інша. З одного боку, із масштабуванням бізнесу, масштабуються й усі позитивні наслідки його присутності в регіоні. З іншого — великі підприємства мають ресурс суттєво впливати на життя громади та навіть на політичну ситуацію в місті. І цей вплив не завжди позитивний.
ДТЕК
Присутність у місті підприємства ДТЕК — Ладижинської ТЕС — буквально відчувається в повітрі. Наприклад, у 2018 році теплоелектростанція посіла восьму сходинку в рейтингу найбільших забруднювачів по викидах в атмосферне повітря в Україні. Не подобається містянам і те, яким чином “ахметівці” маркують (чи радше таврують?) Ладижин за донбаськими традиціями. Памʼятик енергетикам — потворний ротор у самому центрі міста — це плювок в обличчя всіх ладижинців. Але це невдоволення варто спрямувати в бік міської влади, адже саме вони дозволили встановити цей ганебний памʼятник, не врахувавши думку громади.
ТЕС ДТЕК
Разом із тим, неможливо ігнорувати те, як багато ДТЕК вкладає в розвиток міста та соціальні проекти. Із недавніх прикладів найяскравішим є відкриття унікального реабілітаційного центру за фінансування компанії, який анонсували ще минулого року.
МХП
Вінницька птахофабрика — найбільше підприємство холлингу МХП — хоч і розташована в декількох кілометрах від міста, але час від часу також “вітає в повітрі”, нагадуючи про себе. Тут містянам пощастило більше ніж із ТЕС — “вишукані” аромати з птахівників “Нашої Ряби” доносить до міста не завжди, а лиш коли роза вітрів складається невдало.
МХП
Можливо, саме цей сморід мотивує МХП більше вкладати в місто, намагаючись відкупитися від громади за “незручності”. Але, яка б не була справжня мотивація компанії, факт залишається фактом — МХП дуже багато вкладає в комплексний розвиток Ладижинської ТГ. Це не лише інфраструктурні проекти, але й інвестиції в культуру та спорт, розвиток місцевого бізнесу та сприяння соціальні активності містян. Фонд “МХП — Громаді” давно став надійним другом Ладижину. Не варто також забувати, що підприємтсва “Ряби” є одними з найбільших наповнювачів міської казни: лише за перше півріччя 2022 року компанія сплатила 87 млн грн, а це близько 15% від усього місцевого бюджету.
Як Ладижин будував відносини з бізнесом?
За часів Коломєйцева керування містом відбувалось радше за феодальними принципами, ніж за демократичними. Він збудував систему, а центрі якої стоїть — такий собі “місцевий князь” — він сам. За цим же принципом роками будувались і відносини з бізнесом. Довгий час така ситуація влаштовувала всіх, крім громади. Раніше бізнесу було зручно мати “кишенькового” чи лояльного мера, адже це вирішувало багато проблем: маєш дружні відносини з владою — маєш необхідні дозволи.
При чому, явних спроб поставити “свого мера”, чи якось суттєво вплинути на політичний процес у Ладижині, з боку як МХП, так і ДТЕК не було, адже Коломєйцев був достатньо договороздатним у всіх важливих питаннях. Якщо ж відкрито втручатися у вибори, можна зробити неправильну ставку і програти, отримавши в результаті недружню міську владу. Тож простіше та безпечніше знайти спільну мову з тим, хто є.
Але часи змінюються. Сьогодні бізнес розуміє, що важливо вкладатися саме в розвиток громад, а не в кишені корумпованих місцевих “еліт”. І зумовлено це далеко не лише альтруїзмом чи зміною свідомості підприємців. Великий бізнес звʼязаний певними правилами та процедурами. Такими, як комплаєнс. Комплаєнс — це перевірка на відповідність законам, будь-яким внутрішнім правилам та етичним нормам. Без цього великий бізнес втрачає доступ до залучення капіталів і фінансових інструментів — в першу чергу, міжнародних. Крім цього, не відповідність комплаєнсу може вартувати бізнесу й інших угод. Тобто будь-які звʼязки з токсичними персонажами на кшталт Коломєйцева банально забагато коштують великим гравцям.
Нові часи у відносинах із бізнесом?
Сьогодні підходи бізнесу змінюються. Їм більше не цікава підтримка “місцевих князів” та добрі відносини у владних кабінетах. Сучасні компанії прагнуть до діалогу напряму з громадою, а влада має лиш виражати її думку. Активні ладижинці вже помітили, що все частіше, працюючи над соціальними ініціативами, бізнес іде до простих людей, а не до політиків і чиновників. Представники ж бізнесу визнають, що запити народу та місцевої влади різняться між собою, часто — радикально.
Зараз у Ладижина є шанс встановити нові часи в стосунках із бізнесом. По-перше, місце мера є вакантним. Багаторічне “правління” Коломєйцева з усіма наслідками завершилось приходом на посаду в.о. міського голови Коломійця. Тісні звʼязки з попередником та наявні кримінальні провадження роблять його токсичним, не дивлячись на поки що високий рейтинг. По-друге, вплив ДТЕК та його внесок у бюджет громади буде лише знижуватися — втрата виробничих потужностей через російські обстріли суттєво пошкодили ТЕС, яку навряд будуть відновлювати в повному обсязі. По-третє, відсутність явного фаворита серед ймовірних претендентів на крісло міського голови, змусить МХП, ДТЕК та інші бізнеси в Ладижині більше дослухатися до думки громади та реагувати на її потреби, а не на “хотілки” мера.
В умовах енергетичних викликів, що стоять перед усіма нами, бізнеси можуть навіть частково перебирати на себе функції міської влади, адже зима наближається і без консолідації спільних зусиль пережити її буде важко. Якщо ж Коломієць і надалі бачить себе в ролі очільника міста, йому час зрозуміти, що часи змінилися, тож час змінюватися самому.