Наближення зими хвилює мешканців Ладижинської громади дедалі більше. Чи витримає енергетична система міста непросту зиму? В міській раді, схоже, вирішили перекласти розвʼязання цієї проблеми на самих містян. Коломієць уже похизувався в інтервʼю: “Наразі фактично завершується переведення 37 будинків на індивідуальне газове опалення. Загалом цей процес торкнеться більше 500 квартир… Коштом місцевого бюджету було профінансовано проектно-кошторисну документацію, переобладнано зовнішні газові мережі на загальну суму близько 22 мільйони гривень”. Однак, у громаді таке рішення не оцінили: бюджет покриває далеко не всі роботи — кожному абоненту потрібно буде викласти близько 100 тис. грн.
У газеті “Ладижин. Нове місто” від 5 вересня 2024 року було опубліковано лист від читачки. У своєму зверненні Марія Доценко, мешканка одного з будинків на вул. Ентузіастів, від імені сусідів описує болючу проблему, що охоплює цілий мікрорайон. Після влучень окупантів у ТЕС місто значною мірою залишилося без центрального опалення. Тимчасово будинки підключили до нової котельні, але подальші пошкодження знову поставили жителів перед невідомістю: як опалювати взимку?
Міська рада запропонувала єдине рішення — перехід на індивідуальне газове опалення. Однак, за словами пані Марії, мешканці виступили проти через фінансовий тягар: за підрахунками, кожна квартира має витратити близько 100 тисяч гривень на встановлення, що є відчутною сумою для будь-якого ладижинця, а для пенсіонерів і малозабезпечених родин — взагалі непідйомною.
Мешканці неодноразово зверталися до влади з проханням переглянути це рішення, пропонували зустрічі з мером, але були перенаправлені до заступника. Їм запропонували кредити під 3%, а тепер вже під 6%, що лише додає напруги. Люди відчувають себе покинутими і приниженими: вони не тільки мають платити за те, на що не погоджувалися, але й дізнаються, що їхні триповерхові будинки можуть бути відключені від котельні, аби забезпечити пʼятиповерхівки.
Марія наголошує, що мешканці відчувають себе забутими й беззахисними перед холодами, які невдовзі прийдуть. Вони не мають коштів, а тим часом біля будинків вже почали прокладати труби для газового опалення. Марія просить владу та громаду звернути увагу на цю проблему та знайти інший вихід, зокрема через спеціальні програми підтримки. Жителі вимагають права вибору та справедливого ставлення, щоб не залишитися без тепла взимку.
Пізніше, 10 вересня, публікація про цю проблему зʼявилась вже у телеграм-каналі Ладижин Інфо. В коментарях користувачі погодились із актуальністю проблеми та розкрили нові деталі “примусової газифікації” опалення.
Так, користувачка Тетяна Лизак, погоджується з пані Марією та запитує, де взяти кошти на встановлення необхідного обладнання малозахищеним верствам населення.
Її підтримує й інша коментаторка, Ira Horobets: за її словами, лише проектна документація коштує від 6000 до 10 000 грн. На що Тетяна зауважила, що більш актуальної ціною вже є 50 000 грн.
Водночас, інші користувачки відзначають, що вартість робіт є не найбільшою проблемою. Як повідомили в коментарях ладижинки Олена Грицишина та Наталія Луценко, після підведення газу та встановлення необхідного обладнання переведення на газове опалення не відбувається через… бюрократію з боку міської влади. Такі ситуації вже трапилися на вулицях Подільська (кол. Піонерська) та Польова.
Ця історія — не просто про технічні чи фінансові проблеми. Вона про людей, яким зима несе не лише холод, а й відчай. Мешканці Ладижина, кинуті напризволяще своєю владою, стоять перед вибором, якого не мало би бути: залишитися в холодних квартирах, чи викласти неймовірні суми на обладнання (при чому, теж без гарантії отримати тепло). Їхні прохання не чують, їхні права ігнорують. Замість реальної підтримки, жителі отримують кредити, бюрократичні перепони та чергові обіцянки.
Чи мали вони вибір? Ні. Чи отримали вони підтримку? Знову ні. Місцева влада обрала шлях найменшого опору — просто перекласти відповідальність на плечі людей. І хоча на папері 22 мільйони гривень виглядають як серйозна допомога, реальність інша: більшість родин, особливо пенсіонери, не можуть дозволити собі такі витрати, навіть із кредитами під "спеціальні" відсотки.
Натомість, містяни залишилися сам на сам із нескінченними перерахунками, чутками про нові зростання цін та бюрократичною тяганиною. Їх відкинули, змусили платити за рішення, які їм нав'язали. Ладижинці не просять багато — вони хочуть лише одного: справедливого ставлення і тепла у своїх домівках. Але поки що їм здається, що їх покинули не лише без опалення, а й без надії. Чи почують громаду в Коломійця? Питання не риторичне, адже від нього буквально залежить виживання міста взимку, а часу лишається все менше.