За висновками міжнародних експертів реформа децентралізації є одним з найбільших кроків уперед для України у цілому. Приклад Краснопільської ОТГ, яка створена майже три роки тому, можна вважати показовим не тільки для Вінницької області, а й держави загалом. За словами голови об’єднаної територіальної громади Катерини Романенко, за цей час вдалося відшукати шлях до справжньої самодостатності громади та крок за кроком почати змінювати життя людей на краще. Адже саме покращення якості життя і особливо у сільській місцевості декларує реформа.
- Катерино Миколаївно, за цей час Краснопільську об'єднану громаду називали першопрохідницею децентралізації, і стартовим майданчиком реформи, і східними воротами Вінниччини. Що вважаєте найважчим у децентралізації у розрізі громади?
- Є сторона матеріальна, а є те, що ми називаємо ідеологією реформи, морально-психологічним кліматом, громадською думкою, мотивацією. Звісно, в основі всіх реформ лежать кошти. Ми це відчули одразу, як тільки об’єднались. Тому що потреб у кожного з сіл було чимало. І, ласка Божа, що окрім інших джерел ми тоді могли розраховувати на інфраструктурну субвенцію від держави, яка виділялась відносно кількості жителів. Ми отримали державну підтримку із фонду регіонального розвитку.
І, звісно, одразу взялися за власний бюджет. Тому що коштів потребувала кожна галузь, кожен заклад. Нам у спадок дісталися дуже бідні села, без матеріальної бази, доріг та послуг, котрих люди потребували щодня. З іншого боку, треба було гуртувати людей, змінювати стереотипи, виводити з тих «лякалок», котрими запресували їх свідомість.
- Нібито ХХІ сторіччя, а людей лякали новації, які у кінцевому результаті мали б суттєве на краще змінити їхнє життя?
- Одного разу у спілкуванні з жителями Кивачівки пролунало: «Це ж неправда, що тих, хто проти об’єднання, не ховатимуть в рідному селі? А правда, що у нас церкву закриють? А школа, ФАП, дитсадок залишаться?». В таких питаннях – найбільша біда, бо в людській свідомості дуже важко ламати негативні стереотипи. А успіх є лише там, де є віра.
Певну порожнину в обізнаності мали заповнити ми – сільська рада, депутати, старости, я як голова. Згадую, як зайшла вперше у ФАПи теплицьких сіл, звідки тамтешня влада вивезла все: меблі, обладнання, медикаменти, навіть термометри… Чи Митків, де ФАП був простою сільською хатою, а вулиці взагалі без освітлення. Чи «центральне» село Краснопілку, де була величезна проблема з водопостачанням, практично відсутня дорога до кладовища… Чи Нараївку, де сполучна дорога із сусіднім Грановом була просто «вбита». Ми почали працювати та обрали найскладніші проблеми. З їх поступовим вирішенням, з’явилася і віра.
- Напевно, маючи досвід, визначилися з пріоритетами на найближчий час?
- У людей є бажання йти далі і розвиватись. По кожному селі виділені пріоритети, тому працюємо над їх втіленням. Я одразу налаштувала і підлеглих, і депутатський корпус, і членів виконкому на те, що всі зусилля треба спрямувати на наповнення бюджету. Але рівноцінною складовою фінансової бази розвитку громади мають бути й залучені кошти. Ми активно приймали участь у грантових проєктах, за ці роки освоїли сотні тисяч гривень.
Навіть в нинішньому, за всіма показниками важкому році, ми долучилися до реалізації 10 проєктів, гарантуючи кожному своє співфінансування. Ми знайшли порозуміння з місцевим бізнесом, з агровиробниками, фермерами щодо підвищення відсоткової ставки їх орендної плати за землі комунальної власності, давши їм гарантії пролонгації договорів оренди на наступні сім років.
Більше того, фермери, котрі розуміють свою соціальну відповідальність перед громадами, самі приходять і пропонують свою допомогу, ініціюють ті чи інші справи. Як приклад, В.Довженко облаштував у Миткові автобусну зупинку, а у Кивачівці профінансував будівництво огорожі місцевого кладовища
Фермери з Нараївки В.Ткаченко, О.Мельник, М.Лисий, В.Яценко, В Дидинський долучились до ремонту дороги Нараївка-Гранів. М.Пастушенко з Кивачівки закупив ігрове обладнання для дитсадка. В. Захарчук профінансував ремонт та облаштування харчоблоку в Тополівському дитсадку, В. Бевз допомагає місцевому ФАПу у придбанні ліків. М. Сидорчук долучився коштами до реалізації проєкту в Краснопілці.
Нашим надійним партнером завжди є ПрАТ «Зернопродукт МХП », у співпраці з яким в громаді реалізовано конкретних справ на мільйони гривень. Найбільше наше спільне дітище – це сучасний ЦНАП та адмінцентр Краснопільської ОТГ. Це підприємство завжди працює на перспективу, тож ще рік тому ініціювало прокладання швидкісного Інтернету в села громади, завдяки чому ми оперативно змогли підключитися до всеукраїнського проєкту «Соціальна громада». Сьогодні в кожному селі працює адміністратор, котрий займається підготовкою і видачею тих самих довідок, за якими люди, начебто, мали кудись їхати після об’єднання. Вони готують навіть довідки, так званого вторинного рівня – для отримання соціальних допомог, субсидій, пільг тощо.
- Чи вистачає однодумців і фахівців?
- У всіх сільських ОТГ існує проблема кадрів. Але ми працювали на випередження, тож зуміли підібрати гарну команду, в числі котрої і нові фахівці, і колишні працівники сільських рад, котрі пройшли відповідне навчання, аби бути сучасними, ефективними менеджерами на місцях.
Тому коли запитують, що для мене Краснопільська ОТГ, я кажу - моє життя, мій неспокій і моя віра, люди, котрі стали мені опорою. Це ті конкретні справи, що крок за кроком реалізуються в кожному селі. Це постійна мотивація вчитись, збирати однодумців, гуртувати людей і у спільних справах доводити їм, що справжніми господарями в селах є саме вони.