Нардеп Тетерук пропонує внести зміни у статтю 301 Кримінального кодексу щодо ввезення, виготовлення, придбання, зберігання, завантаження, надання доступу, збуту і розповсюдження порнографічних предметів. Проект закону №9028 зареєстровано 03.09.2018.
У статтю 301 Кримінального кодексу України Тетерук хоче внести такі зміни:
Назву статті після слів «Ввезення, виготовлення,» доповнити словами «придбання, зберігання, завантаження, надання доступу,»; Частину четверту статті викласти в такій редакції:
«4. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені щодо творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію, або придбання, завантаження файлів, зберігання, надання доступу до таких творів, зображень, предметів, без мети збуту, або примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».
У цій статті під завантаженням файлів Тетерук пропонує розуміти перенесення (отримання) файлів або інформації іншого вигляду з віддаленого комп'ютера (веб-сайту, ftp-сайту, серверу пошти тощо) на комп'ютер користувача.
Тобто, навіть звичайні тимчасові файли, про наявність яких ви навіть можете не знати – вже причина вашої кримінальної відповідальності
Андрій Тетерук у пояснювальній записці до проектузакону зазначає:
«Україна є однією з небагатьох країн світу, в якій до цього часу нормами чинного законодавства не передбачена відповідальність осіб, які здійснюють діяльність пов'язану зі придбанням, завантаженням, зберіганням та наданням доступу до дитячої порнографії.
Такі прогалини є неприпустимими, оскільки вони не відповідають ряду ратифікованих Україною міжнародних угод, зокрема Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (ратифіковано з заявами Законом № 4988-VI від 20.06.2012 р.), Конвенції про кіберзлочинність (ратифіковано із застереженнями і заявами Законом № 2824-IV від 07.09.2005 р., ВВР, 2006, № 5-6, ст. 71), Конвенції ООН про права дитини (ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 р.), що в свою чергу негативно впливає на імідж держави в цілому та в подальшому може призвести до виплати Україною штрафних санкцій через невиконання взятих на себе зобов’язань, у рамках цих міжнародних угод.
Недостатня урегульованість в Україні даної сфери призводить до того, що на території нашої держави концентрується значна кількість осіб, які використовуючи різноманітне програмне забезпечення займаються придбанням та збереженням на носіях інформації продукції порнографічного характеру, створеної за участі дітей - однак відносно останніх працівниками правоохоронних органів не вживаються жодних заходів, оскільки така норма закону на даний час взагалі відсутня. А довести подальший умисел, щодо розповсюдження, як наразі зазначено в нормі статті 301 Кримінального кодексу України, в переважній більшості випадків взагалі неможливо, а тому дані особи залишаються не притягнутими до відповідальності.
Також слід відмітити, що кримінальна відповідальність за придбання, завантаження та збереження дитячої порнографії передбачена в більшості країн світу, зокрема в Австралії, Великобританії, Королівстві Бельгія, Ізраїлю, Королівсті Данія, Французькій Республіці, Угорщині, Канаді, Сполучених Штатах Америки, в яких покарання за дану злочинну діяльність становить від 1 до 15 років позбавлення волі».
Але така ініціатива подобається не всім. Вінницька активістка Таїса Гайда пише, що «законопроект Тетерука не такий вже і невинний і простий як нам здається. За цим звинуваченням можут винести з дому і вилучити будь який комп, будь який телефон, роздути будь який скандал і обілляти багном будь якого політичного конкурента».
І справді, відома порносправа, в якій правозахсника Дмитра Гройсмана серед іншого звинуватили у розповсюдженні порнографії повністю тотожна такому сценарію. Про всі порожні обвинувачення, фейкові експертизи та халтурну роботу слідчих можна прочитати у «Останньому слові» Дмитра Гройсмана.