Лідія Патока – людина, якій довелося тікати від війни, як і багатьом сотням тисяч українців. Це було навесні 2022 року. А за 80 років до цього так саме її мама тікала від фашистської навали з нею, новонародженою донечкою.
«Я ніколи не могла уявити собі, що на моє життя випаде таке випробування двічі… - ледь стримуючи сльози розповідає жінка. – Мого тата розстріляли наприкінці 1941 року, коли фашисти увійшли в село, за кілька місяців до мого народження, так що я його й не бачила. Мама залишалася в окупації, в березні мене народила, перечекала пару місяців, щоб я трохи окріпла й стало тепліше, а потім лісами та полями бігла зі мною, світ за очі…»
Коли в 2022 році російські війська почали просуватися Донеччиною, небезпечно було залишатися в містечку Костянтинівка, де жила велика дружня родина Лідії. Ії доросла дочка з чоловіком та їхньою донькою, яка вже також мала свого чоловіка і донечку. Всі разом одностайно вирішили, що не будуть чекати, що потрібно якнайшвидше вибиратися з небезпеки. Так Лідія з сім’єю опинилася у Вінниці.
«Ми все життя важко працювали, втратили навіть здоров’я – я, дочка та її чоловік, троє маємо інвалідність. Важке дитинство, та й все життя непростим було. Думала, що хоч старість спокійно проведу в нашому великому новому будинку… Не судилося…» - Лідія намагається втримати сльози, але видно, що це їй вдається лише через сильну життєву позицію, а не тому, що не дуже болить і можна терпіти.
Влітку жінка дізналася про проєкт «Сила в єднанні: Підтримка психічного здоров'я та психосоціального благополуччя населення, яке постраждало від війни», що впроваджує ГО «Паросток» у рамках проєкту USAID «Розбудова стійкої системи громадського здоров’я». Серед напрямків зацікавила можливість отримати психологічну підтримку. Вона захотіла відвідувати групи підтримки. А поки вони не почали працювати, Лідія почала з індивідуального психологічного консультування.
«В мене є велика жага до життя. Я не хочу просто так сидіти й скиглити. Розумію, що з якимись проблемами самостійно не справляюсь. Мене життя навчило: як біда, то треба бути поміж люди. Вони підкажуть!» - Лідія записалась на консультації до Ірини Габи, а своїй дорослій дочці порадила піти до Ольги Паламарчук, фахівчинь проєкту. – «Хороші жіночки, молоденькі в порівнянні зі мною, але толково все розуміють. Мені сподобалося, що вони дуже тактовні. І не лізуть в душу з порадами, а лише ніби фонариком підсвічують ті закуточки душі, куди мені потрібно звернути свою увагу».
На початку листопада Лідія почала відвідувати у «Паростку» ще й групи підтримки, що діють в рамках проєкту. Розповідаючи про ці зустрічі жінка явно оживляється, починає посміхатися.
«В нас підібралася чудова компанія, і нам пощастило з модераторкою. Оксана Щербацька щоразу придумує, чим нас зайняти, ми розглядаємо багато життєвих ситуацій, з якими стикалися в нашому статусі переселенців. Один одному щось підказуємо, підтримуємо, розуміємо кожного. Атмосфера на групах панує чудова!»
Завдяки участі в проєкті «Сила в єднанні» Лідія знайшла підтримку, відновлення свого емоційного стану, вона віднайшла нові сили та цікавість до життя. Але окрім отриманої допомоги, жінка в проєкті знайшла ще дещо дуже цінне: вона відчуває себе потрібною, оскільки може поділитися власним життєвим досвідом з молодшими, підтримати їх в ситуаціях, через які пройшла й має практичні дієві поради, має для кожного добре слово.
«Я тепер можу навіть з радістю нові труднощі зустрічати: вони мені потрібні, щоб подолати їх та навчити наших молоденьких 50-60-річних дівчаток!» - усміхається під кінець розмови Лідія.
Проєкт «Сила в єднанні: Підтримка психічного здоров'я та психосоціального благополуччя населення, яке постраждало від війни» впроваджує ГО «Паросток» у рамках проєкту USAID «Розбудова стійкої системи громадського здоров’я»
#МентальнеЗдоров’я #Тияк #СилаВЄднанні #USAID
USAID Ukraine - USAID Україна