Вінницька «Батьківщина» втратила вірного союзника – екс-ректора політеху Бориса Мокіна. Науковець заявив, що піде від Тимошенко до Зеленського.
Очільниця вінницької обласної «Батьківщини» Людмила Щербаківська розмістила у соціальній мережі фотографію разом із Юлією Тимошенко, яку підписала: «Разом з Юлією Тимошенко обговорювали кандидатів в депутати Верховної Ради України від Вінниччини».
Дійсно, обговорювати є кого, тим паче, що з вінницькими кандидатами у партії Тимошенко ситуація вкрай сумна. Але схоже, що Людмила Щербаківська вкотре зуміє аргументувати програш на виборах впливом Гройсмана і Порошенка, а не тим, що округи просто зливали і продавали.
Але мова навіть не про це.
«Депутат Верховної Ради України 1-го скликання – член Комісії з питань освіти і науки, радник з питань вищої освіти Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко у період 2007-2009 років, екс-ректор Вінницького національного технічного університету, заслужений діяч науки і техніки України, академік Національної академії педагогічних наук України, докт. техн. наук, професор Борис Мокін» (це не жарт, він дійсно так підписує листи) так прокоментував допис Людмили Щербаківської: «Оскільки перед цим обговоренням ні Юлія Тимошенко, ні Людмила Щербаківська мені не зателефонували і для участі в обговоренні кандидатів від Вінниччини мене не позвали, то, на мій погляд, це є підтвердженням того, що Юлія Володимирівна мене уже із команди своїх радників виключила і у подальшому у своєму близькому оточенні мене уже не бачить, а тому я зі спокійним сумлінням можу переключитись на підтримку команди Володимира Зеленського. До речі, сам я на місце в списку кандидатів до Верховної Ради України від "Батьківщини" не претендував і, віднині, переключившись на підтримку команди Володимира Зеленського, претендувати на місце в списку кандидатів від "Слуги народу" теж не буду».
Дійсно, Борис Мокін з травня 2008 до 2010 року був радником на громадських засадах прем’єрки Тимошенко. Більше того, Мокін того ж року чи то із вдячності, чи з інших міркувань на засіданні вченої ради вінницького політеху не тільки домігся випуску книжки власних спогадів за рахунок університету, але і присвоєння Тимошенко звання почесної професорки: «Одноголосно проголосували члени Ученої ради університету і за дозвіл на опублікування накладом 1000 примірників моєї книги «Вибірковий і, звичайно ж, тенденційний літопис, або я так думаю», яка стала десятою в моїй історико-публіцистичній серії… Після цього члени Ученої ради в єдиному пориві підтримали і одноголосно проголосували за присвоєння автору програми «Український прорив», кандидату економічних наук Юлії Володимирівні Тимошенко звання «Почесний професор Вінницького національного технічного унiверситету (по кафедрі підготовки менеджерів)» і розміщення її портрета в корпусах університету». До речі, доля тимошенківського «Українського прориву» була аналогічною долі «Нового курсу» - хто їх сьогодні вже згадає?
Людмила Щербаківська не залишила коментар Мокіна без відповіді: «Чомусь ви не підтримали відкрито Юлію Тимошенко на Президента України, вже зрозуміло, що у вас був інший кандидат. Тому ми так і живемо, що бігаємо від одного до другого... нехай вам щастить».
Тож, розлучення відбулось. Але не без биття посуду.
Борис Мокін нагадав Людмилі Щербаківській її звичку вибірково запрошувати партійців на зустріч із лідеркою: «Пані Людмило, наш університет рік тому видав книжку про мене, в якій було підкреслено, що я був радником прем"єр-міністра Юлії Тимошенко і поміщені фото вручення Юлії Володимирівни атестату і мантії почесного професора ВНТУ. Я вам передав 2 примірники цієї книжки і просив передати один із них Юлії Володимирівні, аби вона бачила, що я залишаюсь вірним їй навіть тоді, коли вона в опалі. Але, похоже, ви і самі не прочитали цей матеріал у цій книжці і Юлії Володимирівні призначений їй примірник не передали, бо кожного разу, коли Юлія Тимошенко приїздила до Вінниці, я про це дізнавався не від вас напередодні її приїзду, а з газет уже після її від"їзду - мені і по-сьогодні незрозуміло, чому ви так оберігали мене (чи Юлію Володимирівну) від безпосередніх контактів її з її колишнім радником. Але я все одно в своїх постах у ФБ напередодні першого туру президентських виборів ставав на її захист від нападок на неї - дивно, що ви цього не помітили. А у першому турі президентських виборів я проголосував за Юлію Тимошенко. До речі, я і посаду ректора ВНТУ втратив після приходу до влади Януковича і його міністра Табачника саме тому, що був радником прем"єр-міністра Юлії Тимошенко, тож звинувачувати мене у тому, що я "бігаю" - це, як мінімум, з вашого боку непорядно».
Людмила Щербаківська запевнила науковця, що «книжку прочитала і Юлії Тимошенко передала». Борис Мокін вибачився перед лідеркою обласного осередку, але не перед Юлією Тимошенко: «Тепер я уже точно знатиму, що Юлії Тимошенко я потрібний був лише тоді, коли був ректором, а рядові професори, навіть ті, які перебували у статусі її колишніх радників, їй у близькому оточенні не потрібні. Відтепер я не вважатиму, що це ви не бажали моїх контактів з Юлією Тимошенко, і приношу вибачення за те, що так думав».
Який висновок можна зробити із цієї сварки між Іваном Івановичем та Іваном Никифоровичем? По-перше, вінницький осередок партії Тимошенко через політику закритості, непрозорості та торгівлі мандатами покидають навіть ті, хто десятиліттями був лояльним до Юлії Володимирівни. По-друге, вінницький осередок і надалі очолюватиме Людмила Щербаківська попри те, що на це місце вже сватали інших. Щербаківська втрималась – і Тимошенко їй досі довіряє і дозволяє продавати місця на округах. По-третє, відтік кадрів з «Батьківщини», лебедина пісня якої вже відлунала у квітні, до інших партій, особливо новостворених – процес незворотній. Мокін – лише черговий перебіжчик, таких ще протягом літа вінничани побачать з десяток.
Тож, це літо підсмажить не одну тонну попкорну, слідкуємо за новинами разом.