Загадкова хвороба головного лікаря
Як і більшість регіонів України, понад 10 місяців Вінниччина живе повномасштабною війною з російськими загарбниками. Усі забули про минулі чвари, допомагають військовим, переселенцям, намагаються відновити виробництво. Об’єднались як ніколи. Однак, є виняток…
Про все по черзі. Після передачі на баланс Немирівської міської ради місцевої лікарні автоматично на 3 роки – до грудня 2023-го – без проведення конкурсу було подовжено контракт головному лікарю (генеральному директору) закладу Павлу Ткачуку.
Цілком логічно, що з часом новий власник вирішив перевірити стан речей у лікарні. Маючи певні висновки, 16 жовтня 2022 року комісія міськради запросила керівника лікарні на засідання наступного дня.
На диво, саме 17 жовтня П.Ткачук захворів. Принаймні, про це обранцям повідомили у лікарні та направили заступника. Але Немирів – місто не велике, тому як у медичному закладі, так і за його межами всім було відомо, що «хворий» Павло В’ячеславович щодня навідується на робоче місце.
Ба більше, побачивши одного разу – 6 грудня – у лікарняних коридорах міського голову Віктора Качура, П.Ткачук з декількома співробітниками та дружиною, яка теж працює у лікарні, зачинився у кабінеті.
Того дня В.Качур представив колективу закладу тимчасову виконувачку обов’язків генерального директора (головного лікаря) Олену Верлан-Кульшенко – відому волонтерку, старшу викладачку кафедри судової медицини та права Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова, депутатку Вінницької міськради.
Попри недугу, у той день П.Ткачук посварився з мером та новою керівницею і втік, а тікаючи присутнім пригрозив «дзвінком Борзова». Глава Вінницької ОВА нікому не телефонував, а от представники департаменту охорони здоров’я наступного дня приїхали до Немирова, переглянули наказ про призначення т.в.о. гендиректора, підписаний міським головою, і без жодних зауважень побажали успіхів.
До речі, досі так і не відомо, чим хворіє Павло В’ячеславович…
Лікарня чотирьох родин
Окремо слід зупинитися на «внутрішньосімейних» відносинах у лікарні. Коли кажуть, що заклад – одна велика сім’я, це майже правда. Хоча у даному випадку всі адміністративні, господарчі, інженерні та ключові медичні посади займають представники чотирьох родин.
Звісно, у сімейного підряду є своє переваги. На ззовні таємниці не виходять. Чудово, аби це не заважало лікарняному процесу.
Перше що викликає подив – це релігійна «монолітність». Співробітники розповідають, що за часів керування П.Ткачука весь персонал мав в обов’язковому порядку регулярно відвідувати розташовану на території лікарні церкву УПЦ Московського патріархату. Як колись партзбори… Правило було непохитним, аби уникати утисків.
Друге – раціон харчування та обладнання місцевої кухні. При Ткачукові хворих двічі на день годували супами, пояснюючи це тим, що коштів на більш калорійну їжу не вистачає, а готували кухарі на обладнанні часів «розвитого соціалізму», пательні з дому приносили. На лікарняному складі навіть зберігались каструлі з цінниками у радянських карбованцях. А ще на кухні не передбачена гаряча вода, тому холодну там гріють в чанах.
Третє – зарплатній дисбаланс. За неофіційною інформацією, разом з премією зарплатня головного лікаря сягала 100 тисяч гривень, тоді як ті ж кухарі отримують близько 6 тисяч. До речі, практично усі ліки хворі зазвичай купували за власні кошти, тому що їм пояснювали – грошей від держави на медикаменти не вистачає. В інших лікарнях частково хворих ліками забезпечують, а у немирівській – не вистачає.
Немирів для немирівських
Звісно, нове керівництво відновило печатку, виявило недоліки, відшукало можливість харчувати пацієнтів не лише «супчиками на воді» та потурбувалось про те, щоб наступного року отримати від держави максимально можливі кошти по всім програмам. Звісно, поки головний лікар хворіє.
Доволі несподівано 20 грудня на роботу вийшов Павло Ткачук, який одужав. Він підписав наказ, яким переклав свої повноваження на начмеда та наступного дня знову захворів. І 21 грудня Віктор Качур, як повноважний представник власника лікарні, знову призначив О.Верлан-Кульшенко т.в.о. гендиректора. В умовах воєнного стану, згідно з нормами законодавства, мер має право своїм розпорядженням призначати керівників комунальних підприємств, а лікарня має саме такий статус.
Тепер давайте розбиратися з наказами. Власник – міська рада, яка призначала Ткачука та має всі права призначати іншу особу. Обраний немирівчанами міський голова представляє власника – громаду - за законом. Ткачук – найманий працівник з контрактом, а не власник, щоб передавати у «спадок» посаду.
Можливо, саме активність на посаді Олени Верлан-Кульшенко спричинила раптове одужання Ткачука та після того, як він спробував «передати влади» та повторно захворів, злагоджений «наїзд» окремих місцевих депутатів…
До одужання головного лікаря існував лише тихий «сімейний» саботаж розпоряджень пані Олени, але здолати бар’єри вдавалось. Тому мабуть з 22 грудня залучились п’ятеро опозиційних до мера Качура депутатів міськради – Василь Матієнко, Андрій Пилипенко, Сергій Турбовець, Євген Черепанов і Галина Павленко.
Фактично вони вимагають «не чіпати Ткачука», а тим часом намагаються тероризувати О.Верлан-Кульшенко. Як? Щодня декілька з них перебувають у лікарні та намагаються фільмувати кожний крок керівника закладу, кажучи жінці, що вона «тут ніхто», а «Немирів для немирівських».
Певною «родзинкою» цього цирку можна вважати відверті погрози Олені Олександрівні, що щось «може статися» у Вінниці з її неповнолітнім сином, «тому краще забиратися додому». Заява щодо погроз у поліції зареєстрована. Депутати-блогери викладають у соцмережах відео, які можуть стати доказами їхньої протиправної діяльності з відповідними наслідками.
Слід додати, що жодної політичної інтриги у цих наїздах немає. «Блогерська команда» представлена обранцями двох партій, а об’єднує їх скоріше любов до совкових ідеалів та, можливо, Московського патріархату, який так цінує Павло Ткачук.
Між іншим, за чутками, у Немирові його називають Паша-Лексус. По аналогії з настоятелем Києво-Печерської лаври (УПЦ МП) митрополитом Павлом Лебедем, якого кличуть Паша-Мерседес.