У 2024 році в Ладижині на ремонт доріг виділено понад 10 мільйонів гривень. Натомість мешканці міста, зокрема старої частини, досі борсаються у бездоріжжі. Ладижинці дедалі частіше ставлять запитання: чому нові дороги будуються у "престижних" районах громади, а старі залишаються без належного благоустрою? Чи розподіляються ці кошти справедливо? І хто заробляє на міських тендерах?
ТОВ "Агрошляхбуд": від скандалу до скандалу
Компанія "Агрошляхбуд" давно відома у Вінницькій області, але, на жаль, не завжди з позитивного боку. Її вже підозрювали у махінаціях із бюджетними коштами у Вінниці під час благоустрою території на Келецькій вулиці. Це, втім, не завадило компанії виграти чергові підряди в Ладижині.
Міська рада уклала з "Агрошляхбудом" три договори на капітальний ремонт проїздів до будинків на вулицях Кравчика та Ентузіастів загальною вартістю 4,7 млн гривень. Однак найбільше уваги привернув один із цих тендерів – на 2,2 млн гривень для будинків №60 і №61. Держаудитслужба виявила порушення у кошторисі робіт та назвала тендер неправомірним.
"Мабуть, гроші залишилися зайвими наприкінці року," саркастично зауважує місцевий активіст Василь Смажелюк. "Чи, ця дворова дорога сьогодні має якесь стратегічне значення?" – додає він, вказуючи на відсутність логіки в розподілі коштів.
А тим часом підприємець Геворг Аветісян, власник Височанського асфальтобетонного заводу, отримав замовлення на 5,9 млн грн для ремонту доріг по вулицях Польова та Богдана Хмельницького. І знову виникає питання: чому вибір підрядників так часто зупиняється на одних і тих самих компаніях?
"Велике будівництво" за рахунок комфорту мешканців
Поки новий асфальт вкладається на центральних вулицях та біля нових багатоповерхівок, старі райони міста, як і раніше, залишаються без уваги. Жителі старої частини Ладижина роками чекають на елементарний ремонт.
"По вулицях старої частини міста такий квест не один десяток років. Ідуть до влади обіцяють золоті гори і асфальтові дороги, а потім дбають в першу чергу про себе, а до пенсіонерів і простих робітників їм байдуже," – обурюється Лариса Немировська.
Її підтримує Валентина: "Тротуар, який зробили паралельно цвинтарю, мабуть теж не для людей, бо в негоду там треба його минати, бо підеш вплав. Тому часто й густо йдеш по дорозі, де їздить транспорт".
І це не поодинокий випадок. Жителі вулиці О.Грабця (колишньої Кутузова) роками чекають на обіцяну дорогу. "Таке враження, наче нам нічого не треба. Нам до цвинтаря хто тільки не обіцяв дорогу. А там тільки грейдером проходять.." – скаржиться місцева мешканка Олена Антонюк.
"Після злив Робітничу просто змиває. Грейдер рівняє, але до наступної зливи, скаржиться Anastasia. – Та ще й щебень не усюди по вулиці є. Асфальт обіцяли ще багато років тому та й досі немає".
Чи є вихід?
Ремонт доріг у Ладижині перетворився на поле для збагачення окремих компаній. Поки що ситуація виглядає так: тендери виграють компанії, пов’язані зі скандалами, а інтереси простих мешканців залишаються лише обіцянками.
Василь Смажелюк відверто говорить про нераціональність витрат: "На ці кошти можна було б багато чого закупити того, що зберегло б життя не одного Захисника. Влітку, мабуть, було не цікаво. Потрібно в дощ, сніг, коли заморозки по ночам".
Чи буде реакція влади? Чи, можливо, наступного року до списку "ремонтованих" доріг знову потраплять лише ті, які потрібні для звітності? Мешканці Ладижина очікують відповідей. Але поки що здається, що основні вигоди від ремонту доріг отримують зовсім не вони.
