Перебуваючи протягом майже чотирьох місяців на лікарняному очільник Немирівської лікарні Павло Ткачук наочно продемонстрував дива лікування у закладі, який йому підпорядкований. Одночасно «лежачи» з інфарктом міокарду, він встигав відпочивати ввечері у ресторані, а вдень бігати коридорами медичної установи та прогулюватись у складі делегації по місцевому заводу. А також згуртувати навколо себе «політичну опозицію». І серце не підводило… Немирівчани слушно зауважують – чи то насправді настільки смертельно небезпечною є така хвороба, чи то окремі лікарі творять дива, краще за столичних професорів…
Немирівчан має розпирати гордість, адже у місцевій лікарні мабуть застосовують унікальну методику лікування інфаркту міокарду. Це у Києві від такого стану велика летальність, а у Немирові важкохворі бігають. Принаймні, один…
Нагадаємо, після запрошення головного лікаря П.Ткачука на засідання профільної комісії міськради, на якій мали заслухати результати перевірки закладу, він раптово захворів. З 17 жовтня Павло В’ячеславович перебував на лікарняному. Як стало відомо, через інфаркт міокарду.
Звертає увагу передбачливість П.Ткачука. Знаючи, що захворіє, він переклав свої обов’язки на заступника по медчастині Юрія Оцупка та навіть вказав у наказі номера та дати майбутніх листків непрацездатності.
Спочатку його лікувала лікар-анестезіолог Олена С. під її опікою хворий керівник відновлювався до 27 жовтня, а потім елітного пацієнта передала колезі невропатологу Олесі П. Вона продовжувала лікарняний кілька разів – по 14 грудня.
Лікуючи наслідки інфаркту, Павло В’ячеславович вів доволі бурхливе суспільне життя. Його не тільки щодня бачили у коридорах лікарні під час роздачі вказівок персоналу. Приміром, 7 листопада хворий на інфаркт відвідував завод «Азорель». По світлині складність захворювання важко оцінити.
Також його помічали у місцевому ресторані. А хіба це заборонено? Лікарі запевняють, що сто-двісті грамів іноді навіть йдуть на користь людині…
Ба більше, побачивши одного разу – 6 грудня – у лікарняних коридорах міського голову Віктора Качура, П.Ткачук з декількома співробітниками та дружиною, яка теж працює у лікарні, зачинився у кабінеті. Попри недугу, у той день головний лікар посварився з мером і втік, а тікаючи присутнім пригрозив «дзвінком Борзова»…
З 15 грудня Ткачук одужав і вийшов на роботу 20-го. Немирівська медицина творить дива з хворими. Проте короткочасні. З 20 грудня, переклавши повноважень на начмеда, Павло В’ячеславович знову занедужав.
Тільки на цей раз за його лікування вже почала відповідати невропатолог Людмила Б. Саме вона виписує лікарняні начальнику з тих пір… Цікаво, що одужавши, Павло В’ячеславович підписав наказ з перекладанням своїх обов’язків через «тимчасову непрацездатність». То хворий чи здоровий він був у той день?
Хвороба, ймовірно, сприяла згуртування декількох депутатів міськради, які, відклавши нагальні справи, щодня перебували у лікарні, контролювали надання послуг та відстоювали права головного лікаря «розпоряджатись» закладом і призначати заміну, хоча через воєнний час такими повноваженнями наділений саме міський голова.
Отже, якщо важкохворий після інфаркту одразу бігає, то немирівські лікарі справді вміють дивувати. На заздрість решті медиків.