Вперше у Вінниці провели фестиваль сучасного мистецтва всеукраїнського масштабу. Цей фестиваль отримав власну назву – Air ГогольФест. Одночасно і використовуючи ім’я вже знаного фестивалю, і додаючи своє – вінничани отримали змогу створювати власний продукт. Тож, при бажанні, окрім фонтану у Вінниці може з’явитись ще одна «фішка».
Підтримали цей фестиваль і місцеві органи влади. Проте нікого із перших осіб міста та області на заході не було. Керівництво області – у Канаді, для міського керівництва – не фонтан.
Звичайно, сучасне мистецтво – не очевидне і не завжди зрозуміле. Культурний код доводиться розшифровувати. А для цього потрібні час, бажання, знання та сам автор, який щось вклав та закодував, а не підтягнув концепцію під ЖЕК-арт.
Власне, на вінницькому ГогольФесті можливо було отримати все. При бажанні – неважко виділити час, тим паче, що фестиваль проходив два дні. Квитки коштували дуже символічні гроші. Під час численних лекцій та зустрічей, автори радо ділились своїми знаннями та баченнями із гостями фестивалю. Та і біля самих арт-об’єктів часто чатували автори і пояснювали публіці те, що не було зрозуміло.
Крім народження нової групи споживачів сучасного мистецтва, ГогольФест народив і нову локацію. Частина заводу «Кристал» перетворилась із занедбаних радянських промислових приміщень у культурний простір. Було б чудово, аби і в майбутньому локація зберегла себе, не виснажилась від разового заходу.
Однозначно, наступного року варто у Вінниці провести цей захід. Для скептиків – аби показати прогрес і зростання якості. Для вінничан – аби поступово руйнувати стійку асоціацію «і Вінниці тільки фонтан». Для митців – аби мати ще один майданчик для промоції. Питання – лише у пошуку спонсорів, адже підтримати кафешантан –одна справа, а підтримати сучасне мистецтво – ризикований хід, особливо для місцевих політиків, які так дбають за прихильність усередненого електорату із його культурним смаком.