Мурашки - манюсінькі мешканці лісу, які, одначе, роблять велику справу. Вони є природними ворогами комaх-шкідників дерев. Тому щороку у травні лісівники Вінниччини проводять делікатну і необхідну для здоров’я лісу роботу: розселення та обгородження мурашників.
У пресслужбі Вінницького ОУЛМГ вказують, що цю справу зокрема вже завершили у лісництвах ДП «Тульчинське ЛМГ».
«Цьогоріч тульчинські лісівники розселили 110 мурашників на площі 220 га. Обгородили 110 існуючих мурашників. На один гектар розселяють 5-6 мурашників, бажано - у місцях, де помітили підвищену активність шкідників дерев», - йдеться у повідомленні.
Лісові мурахи, приміром, дуже добре справляються із дубовою листовійкою, п’ядуном та іншими шкідниками. Щоб затримати наростання вогнища дубової листовійки або зимового п’ядуна, необхідно мати на одному гектарі лісового насадження 5–6 діючих мурашиних гнізд.
«Біологічний метод боротьби – найефективніший і найдешевший спосіб у справі захисту лісу. Переселяють комах, розкопуючи на одну четверту мурашник, щоб «переїхали» на нове місце не лише робочі мурахи, а личинки й матки. Проводять цю процедуру рано-вранці або ближче до заходу сонця, приблизно о шостій вечора. Денна температура повітря не повинна бути нижчою за 20 градусів. А загалом цю справу доручають досвідченим лісівникам, адже існує безліч дрібниць, дотримання яких забезпечує успішне приживлення мурашника в новому місці», - розповідає інженер з охорони та захисту лісу підприємства Анатолій Стасенко.
Переносять мурашок зазвичай у металевому бідоні подалі від старого житла, на пеньок, який не має бути свіжозрізаним, але і не повністю трухлявим. У такому середовищі для мурах є достатньо будівельного матеріалу для спорудження повноцінного мурашника, а ще – личинки інших комах, які стануть легкою поживою. Придобрюють переселенців на новому місці ласощами: поливають пеньок сиропом, посипають цукром.
Щоб відновити мурашник, комахам потрібно ледь більше тижня. Вони настільки швидкі і працелюбні, що здатні менш ніж за два тижні заглибити мурашник на 4 метри.
Аби хто ненароком не наступив на мурашине житло, лісівники його обов’язково обгороджують строкатим парканом. Стовпчики для огорожі забивають на відстані не ближче 0,5 м від краю мурашника. Таке забарвлення застерігає сторонніх не заходити на мурашине житло, відлякує тварин.
