Одним із трендмейкерів нинішнього політичного сезону весна-літо 2019 року є партія Святослава Вакарчука «Голос». На Вінниччині її очолив Андрій Запорожан, фігура не дуже відома широкому загалу, проте досить відома у «вузьких колах».
Більшу частину життя Андрій Запорожан провів як профспілковий діяч. А починав він ще до Помаранчевої Революції. Тоді профспілки були вотчиною на сьогодні головного медведчуківця регіону Івана Бондарчука. Тоді Бондарчук був керівником Соцпартії Мороза. Тож, не дивно, що Запорожан почав свою кар’єру саме з тієї партії.
Далі, під час революційних подій 2004 року Андрій Запорожан став членом «Нашої України». В принципі, це не розходилось із тодішньою політикою голови СПУ Мороза, який також об’єднався із партією Ющенка в парламенті. А молодий "флюгер" Запорожан мав нагоду для вдалого старту.
Далі із профоргу політеху Андрій Запорожан доріс до заступника голови Федерації профспілок області.
Але політичні амбіції профспілчанина були завжди він балотувався: у 2010 році до Вінницької облради від «Нашої України», 2006 – до міськради та облради від НСНУ, у 2002 був кандидатом до міськради. Жодні вибори не стали для Андрія вдалими.
При цьому, Запорожан є керівником і засновником обласної організація політичної партії “Спільна дія”. Як відомо, це партія одіозної Тетяни Монтян, яка відома своїми проросійськими закликами. З 2014-го вона вилила достатньо бруду в бік України та Революції Гідності. Тому у випадку, якщо доведеться раптом розвернути картуз іншим боком, «Голосистому» Запорожану допоможуть досвідчені русофіли Бондарчук, як старий вчитель, та Монтян, як досвідчений юрист.
На сайті ЦВК Запорожан зазначений як юрист у ТОВ «Студсервіс». А направду як він, так і його дружина є засновниками ТОВ та його бенефіціарами. Ця фірма спеціалізується на торгівлі кавою, чаєм та іншими напоями. А взагалі, Запорожан є власником мережі кав’ярень «Анзаві», проте цей бізнес приховує.
Черговий "Попандопуло", пристосуванець із прихованим бізнесом та чималою історією політичних переходів... Чи це «нове обличчя» так чекали від «Голосу» Вакарчука?